Пупковий сепсис (омфаліт) являє собою інфекційне захворювання, якому піддаються новонароджені тварини. Патологія розвивається внаслідок потрапляння до тканин патогенних бактерій через пупковий канатик. Якщо у теляти запалився пупок, лікування потрібно здійснити негайно. В іншому випадку виникне зараження крові, і тварина загине. Найчастіше захворювання виявляють у телят протягом перших десяти днів.

Чим небезпечний пупковий сепсис

Хронічний омфаліт не становить загрози для життя новонародженого, проте суттєво підриває здоров'я хворого:

    Розвиток гематологічних захворювань.
  1. Поразка суглобів та легень.
  2. Поява серцево-судинних захворювань, у тому числі знижений тиск, тахікардія, міокардит, перикардит.
  3. Токсичний гепатит.
  4. Дихальна недостатність.
  5. Порушення травлення. Тривала діарея призводить до зневоднення організму та суттєвого зменшення ваги теляти.
  6. Некроз тканин навколо пупка.
  7. Поява метастаз в органах.

Гостра форма захворювання призводить до загибелі тварини лише через кілька діб. Запущений хронічний сепсис може стати причиною коматозного стану теляти.

Причини виникнення

Захворювання найчастіше виникає всередині господарства без будь-якого зовнішнього впливу. Найпоширеніші причини сепсису:

    Антисанітарні умови в приміщенні, де міститься худоба.Дотримання чистоти особливо важливо під час отелення. Новонароджені телята найбільш схильні до інфікування. Якщо у приміщенні брудно, у відкриту рану моментально потрапляють хвороботворні мікроорганізми та провокують сепсис. Зазвичай джерелом зараження є брудна підстилка, посуд, немите руки персоналу.
  1. Занесення патогенної мікрофлори в момент введення лікарських препаратів у пупок для пожвавлення плода.
  2. Тонкість шкірного покриву плода, викликана вадами розвитку або недоношеністю.
  3. Зниження імунітету внаслідок неправильного годування корови.
  4. Незрілість судин пуповини.

Симптоми хвороби

Ознаки запалення пуповини на початковій стадії розвиваються дуже швидко. Приблизно через 10 годин після отелення спостерігаються такі прояви:

  • потовщення пупкового канатика;
  • болючість пупка;
  • незначне підвищення температури тіла;
  • проблеми зі стільцем (запор);
  • відсутня регенерація пупкової рани;
  • незабаром можна помітити, що пупок загноївся (з'являються флегмони - глибокі гнійники);
  • теленя відмовляється пити материнське молоко;
  • припиняється збільшення у вазі;
  • на шкірі виникають гнійні висипання;
  • спостерігаються шкірні крововиливи;
  • задишка;
  • судоми.

Правила діагностики

Спостереження за станом тварин у період отелення дозволяє зібрати необхідні клінічні дані для діагностики захворювання. Для точного виявлення патології застосовуються діагностичні тести:

  • аналіз змін пупкового канатика;
  • аналіз змін оточуючих тканин і всього шкірного покриву (наявність гнійничків та інших негативних змін);
  • бактеріальний посів;
  • аналіз крові на предмет патогенних мікроорганізмів;
  • перевірка частоти та ритмічності дихання.

Важливо відрізняти омфаліт від інших схожих хвороб. До останніх слід зарахувати:

  • дизентерію;
  • диспепсію;
  • черевний тиф;
  • туберкульоз;
  • бруцельоз;
  • лімфогранулематоз.

Чим лікувати пупкове запалення у телят

Терапія пупкового сепсису здійснюється за однією з наведених нижче схем лікування:

    Введення антибіотика внутрішньом'язово протягом 3-6 днів. У перший день застосовують «Селендант», у перший та п'ятий дні – «Тривіт», у перший і четвертий – розчин новокаїну (внутрішньочеревно).
  1. У перший і другий день роблять ін'єкції антибіотика – одну частину в основі пуповини, іншу – внутрішньом'язово. На 3-6 дні роблять уколи антибіотиків внутрішньом'язово, потім діють за першою схемою.
  2. Протягом 3-6 днів роблять ін'єкції антибіотика внутрішньом'язово. Першого дня колють «Селендант». "Тривіт" застосовують у перший і п'ятий дні, а в перший, другий і третій дні роблять уколи новокаїнового розчину (всередину черевної стінки навколо проблемної ділянки, дозу ділять на частини і вводять у пуп з 3-4 сторін). У перший і четвертий дні цей же препарат колють внутрішньочеревно в область правої голодної ямки.

Важливі зауваження:

  • перед застосуванням антибіотика важливо перевірити чутливість патогенних бактерій до цього препарату;
  • роблячи ін'єкції бичкам, можна легко зачепити сечовий міхур, що є вкрай небажаним;
  • перед введенням препарату розчин необхідно підігріти.

Профілактика

Основними діями, що запобігають розвитку пупкового сепсису у телят, є:

    Прийняття пологів у стерильних умовах, з дотриманням усіх правил гігієни. Допустима кількість мікробів на один кубічний метр становить не більше 50 тисяч.
  1. Після отелення новонароджених слід обтерти чистою сухою тканиною.
  2. Зробити обрізання пупкового канатика, якщо він самостійно не обірвався. Операцію проводять обробленим інструментом. При цьому залишають 7-8 сантиметрів тканини.
  3. Потім необхідно видалити сторожів холодця і обробити ділянку антисептиками (йодом, етиловим спиртом, перекисом водню, зеленкою, розчином хлоргексидину або діоксидину).
  4. Підтримка приміщення, де знаходяться тварини, в чистоті.

При виникненні у телят ознак пупкового сепсису хворій тварині необхідно надати термінову ветеринарну допомогу. Гостра форма омфаліту протікає протягом кількох діб, тому часу на порятунок теляти залишається дуже мало. У деяких випадках, за відсутності лікування, патологія перетворюється на хронічну, але з менш небезпечну форму. Не допустити розвитку патології допоможе дотримання профілактичних заходів.

Категорія:

Тварини