При правильному догляді та збалансованому харчуванні кози хворіють рідко. Тим не менш, вони потребують своєчасного ретельного огляду з метою не пропустити початок будь-якого захворювання чи іншої проблеми. Зокрема, якщо у кози на шиї з'явилася шишка, це може бути результатом травми тварини, симптомом дефіциту йоду в організмі або ознакою низки небезпечних навіть для людини хвороб.

Причини появи шишок у кози

У дорослих тварин причини виникнення шишок на шиї різноманітні, у тому числі відрізняються за ступенем небезпеки для них самих та людини:

  • запалені травмовані місця - кози можуть в стійлах необережно напоротися на цвях, що стирчить або відкололася від дерев'яної стійки тріску, на пасовищі - проколоти шкіру гілкою, металевим прутом. Інфікована рана запалюється, наповнюючись гноєм;
  • захворювання, що провокують появу утворень, ‒ актиномікоз, казеозний лімфаденіт, паратуберкульоз, ехінококові кісти (перераховані захворювання висококонтагіозні, призводять до швидкого зараження всього поголів'я, а крім того, небезпечні для людини);
  • дефіцит йоду в організмі - постійний його недолік у раціоні призводить до ендемічного зобу тварин. У дорослих кіз видиме збільшення щитовидної залози буває тільки в дуже занедбаних випадках (вони відстають у рості, страждає на шкірний покрив, знижуються надої). Від матерів, які під час вагітності не отримували в достатній кількості йод, козенята народжуються з невеликими шишками на шиї, тобто з уже наявним зобом. Найчастіше вони помирають невдовзі після народження.

У здорових козенят віком до чотирьох місяців, тобто під час молочного вигодовування, трапляється також молочний зоб. Він найчастіше спостерігається у нубійських кіз. Причина збільшення вилочкової залози у разі невідома. Оскільки вилочкова залоза активно задіяна в імунній системі організму, фахівці не радять жодним чином лікувати малюків. Після відмови від материнського молока ці утворення розсмоктуються самі.

Методи виявлення

Навіть здорову та бадьору тварину з гарним апетитом необхідно регулярно та уважно оглядати. Під вовною невеликі шишки можуть бути спочатку не видно, але чим раніше ветеринар встановить причину їх появи, тим швидше коза буде пролікована. На що звернути увагу:

  • місце розташування шишки ‒ збоку шиї, знизу посередині;
  • зберігся на ній волосяний покрив;
  • чи болісно дотик до шишки, натискання на неї;
  • чи є сліди травми – подряпини, наколи, підсохлі ранки.

У будь-якому випадку слід викликати ветеринара для виключення небезпечних захворювань. Якщо змінилася поведінка тварини або шишки виявлені на шиї у слабкого, маложиттєздатного новонародженого козеня, зробити це потрібно негайно (на відміну від патологічного, молочний зоб проявляється зазвичай не відразу, а через деякий час після народження, іноді через кілька тижнів).

Чим частіше оглядається стадо, тим легше встановити, коли з'явилася шишка. Потрібно обстежити стійло, переконатися, що в ньому немає деталей, що травмують, а місце випасу - заздалегідь перевірити, прибравши з нього сухі гілки, залишки металобрухту.

Як правильно лікувати

Бажано, щоб лікування шишок на шиї кози, що з'явилися з будь-якої причини, проводив фахівець-ветеринар.Якщо такої можливості немає, високий ризик того, що причина буде встановлена неправильно і самодіяльна терапія виявиться неефективною. Якщо йдеться про інфіковані рани:

  • великі гнійники лікар вод місцевою анестезією розкриває, прочищає, у занедбаних випадках призначає антибіотик, вибираючи його залежно від стану здоров'я кози;
  • невеликі запалення в домашніх умовах можна змащувати маззю Вишневського, а після прориву гнійника промивати рану перекисом водню і вкладати в неї відрізок бинта з лівомеколем, постійно його міняючи.

Якщо стан рани не покращується, необхідно звернутися до лікаря для призначення антибіотиків. Наслідки хронічного дефіциту йоду легше запобігти, ніж лікувати. Застосування йодованої покупної солі недостатньо. Потрібні ветеринарні препарати – «Седімін», «Йодомідол», «Кайод» та інші.Їх кількість та частоту застосування розраховує ветеринар за вагою та станом тварини. Козам необхідно їх отримувати і під час вагітності поряд з кормами зі збалансованими мікроелементами.

Думка експерта

Особливо важко виходжувати козенят, які народилися слабкими, які важко приймають харчування через великі шишки на шиї.

Можливість та порядок лікування інфекційних захворювань визначається лікарем:

  • при актиномікозі ветеринар розкриває абсцеси, видаляє гній, вводить антибіотики, сульфаніламідні препарати;
  • кістозний ехінококоз, залежно від його різновиду, лікується черезшкірно, хірургічним шляхом або терапією протиінфекційними препаратами;
  • для казеозного лімфаденіту лікування немає, у промисловому тваринництві хворих тварин вибраковують, які туші утилізують. При домашньому розведенні, якщо особина становить емоційну цінність, її ізолюють, проводять антибіотикотерапію, а інкапсульовані абсцеси розкривають, очищають від вмісту та знезаражують.

Терапія цих хвороб завжди тривала, але не завжди ефективна.

Можлива небезпека

При відсутності своєчасного лікування гнійні нариви у кози можуть прорвати і очиститися самостійно, а можуть прорватися всередині та призвести до сепсису тварини та її загибелі.

Дефіцит йоду призводить до багатьох проблем зі здоров'ям тварин:

  • у кіз порушується циклічність тічки, запліднюваність та плодючість знижуються;
  • часто трапляється розсмоктування плода, викидні на початку вагітності, аборти, народження нежиттєздатних козенят;
  • надої та жирномолочність падають.

У молодняка, що вижив, що народився із зобом, уповільнений приріст живої маси. Для профілактики псевдотуберкульозу, ехінококозу та будь-яких інших інфекційних хвороб людині слід суворо дотримуватись заходів особистої профілактики під час догляду за тваринами.При підозрі на них необхідно відразу ізолювати особину від решти стада і негайно звернутися до ветеринара для проведення необхідних аналізів вмісту шишок.

Категорія:

Тварини