Допоможіть розробці сайту, ділитися статтею з друзями!
Лісова зона займає значну територію Східно-Європейської рівнини та Сибіру, ґрунти та рослинність на ній сформувалися під впливом помірного та континентального клімату та великої кількості опадів. Розглянемо, які типи грунтів найбільш характерні для лісових зон, їх особливості та застосування лісових грунтів у господарському відношенні.
Особливості
Лісові райони помірного поясу досить зволожені, інтенсивність випаровування не перевищує рівня випадання опадів. Родючий шар ґрунту, в середньому, товщиною 10-18 см.
Різноманітність лісових ґрунтів зумовлена різним поєднанням ґрунтоутворювальних факторів - гірськими породами, формами рельєфу, особливостями клімату, часом ґрунтоутворення, рослинними видами, впливом діяльності людини.Навіть невелика зміна одного з факторів незмінно відбивається на ґрунтовому профілі.
Під сосновими лісами лежать підзоли, на території, де ростуть змішані та ялинові ліси, - дерново-підзолисті ґрунти. Основна характеристика обох ґрунтів – утворення підзолу або білястого горизонту, розташованого під верхнім шаром. Складається він переважно з вибіленого піску, що має забарвлення, що нагадує колір золи.
Ближче на південь лісової зони лежать сірі лісові ґрунти, на піщаних або щебнистих породах розташовані бурі, на карбонатних породах - дерново-карбонатні. У зволожених низовинах формуються різні типи глеєвих ґрунтів, у річкових долинах – алювіальні, у болотистій зоні – болотні ґрунти. На сході лісової зони виявляються ґрунти, формування яких відбувалося під впливом вулканічної діяльності.На півночі зона підзола переходить у безлісну тундру з мохами та лишайниками, земля під якими заболочена чи болотна. На півдні лісова зона межує з лісостепом.
Які типи ґрунтів формуються під лісами
На тип ґрунту впливають клімат, географічне положення, водний режим; через різницю в цих характеристиках виходять ґрунти різних типів, незважаючи на те, що рослинність лісової зони представлена в основному хвойними і листопадними деревами.
Підзолисті грунти
Для землі цього типу властиве періодичне зволоження верхнього горизонту за умов знижених температур. Підстилка та верхній шар не насичені поживними речовинами, азотом та зольними елементами. Підзолисті ґрунти мають кислу реакцію. Вони уповільнена діяльність грунтових мікроорганізмів, домінує розкладання органіки з допомогою грибів, у результаті утворюються кислоти. Опале листя і хвоя перегнивають не повною мірою, якась частина залишків залишається в підстилці, фульвокислоти та органічні кислоти вимиваються в нижні шари ґрунту.
Дерново-підзолисті ґрунти
Це підтип підзолистих ґрунтів, найбільш з них родючий. Вони міститься 3-7 % гумусу, що у південній частині Східно-Європейської і Західно-Сибірської рівнин. Утворені рослинністю широколистяних лісів. Для їх формування характерно низьке залягання ґрунтових вод, спільна дія процесів дернування та опідзолювання, формуюча порода при цьому може бути різного механічного складу.У порівнянні з підзолистими, у дерново-підзолистих грунтів характеристики кращі - вони краще структуровані, більш вологоємні, багатші на гумус. Але вони також не містять багато поживних елементів, особливо азоту та фосфору. Азот залишається, головним чином, в органічній речовині, після мінералізації якої виходять нітратна та амонійні форми, що легко засвоюються рослинами.
Мерзлотно-тайговий ґрунт
Найбільш характерна для рівнин та гірських місцевостей Середнього та Східного Сибіру та північних територій Далекого Сходу. Особливістю клімату цього поясу є різниця в температурі грунту та повітря, навіть у найтеплішу пору року грунт холодніший, ніж повітря. Кількість опадів у різних регіонах мерзлотно-тайгових ґрунтів варіюється від 200-300 до 500-600 мм.
Мерзлотно-тайгові ґрунти утворюються, в основному, під модриною, під деревами ростуть чагарники - брусниця, лохина і так далі. На півночі їх замінюють види верби та берези, кедровий стланік, вільховник та рододендрон.
Думка експерта
Через низьку швидкість вивітрювання в ґрунтах цього типу відзначається малий вміст мінералів. Вони надходять із ґрунтоутворювальної породи. Кислотність у грунтів кисла чи сильнокисла, оскільки містять мало підстав. У нижніх шарах кислотність знижується. Відсоток вмісту рухомого заліза досягає 20-25%, елемент піднімається нагору і взимку фіксується у профілі.
Сірі лісові ґрунти
Формуються під широколистяними, змішаними або дрібнолистими лісами з пишною трав'янистою рослинністю. Відрізняються при грамотному використанні високою родючістю і можуть давати непогані врожаї культурних рослин. Сірі лісові ґрунти мають кислу реакцію, більшість таких ґрунтів містить малу кількість засвоюваних рослинами форм азоту, фосфору та калію, використання мінеральних добрив підвищує їхню господарську цінність.
Бурі лісові ґрунти
Поширені на півдні Далекого Сходу під змішаними та широколистяними лісами, у вологих регіонах з помірним кліматом. Верхній горизонт коричневого кольору містить гумус і мінеральні елементи, в ньому проходить активна діяльність мікроорганізмів. У середньому горизонті також містяться мінеральні елементи, вимиті з материнської породи та органічна речовина.Через це природна родючість бурих лісових ґрунтів досить висока.
Застосування лісових грунтів
Сірі та бурі лісові ґрунти використовуються для вирощування кормових, зернових культур, овочів та плодових сільськогосподарських видів.
Для збільшення їх родючої здатності необхідне систематичне внесення органіки та мінеральних добрив, посів сидератів та повільне поглиблення орного шару. На лісостепових територіях вирощують зернові та коренеплоди, кукурудзу, картопля, соняшник, льон, садові культури.
На західносибірських землях розвинене молочно-м'ясне скотарство; вирощують тут зернові ярого типу. Заболочені ґрунти застосовують як пасовища та вирощують трави під сінокіс. У Східному Сибіру найважливіший напрямок сільського господарства на сірих лісових ґрунтах - вирощування різних видів зернових та ранньостиглих холодостійких культур.Так як запаси органічних та мінеральних елементів у такому ґрунті середні, урожаї виходять тільки при внесенні добрив.
Різноманітність лісових ґрунтів пояснюється кліматичними умовами, дією різних ґрунтоутворювальних факторів та переважаючою рослинністю. Цінність для використання в сільському господарстві становлять сірі та бурі ґрунти, меншою мірою - дерново-підзолисті. На них можна вирощувати зернові, овочеві та плодові культури, але при постійному поліпшенні ґрунтів.